КРАЗ «Зелений крокодил», що підкорив Нюрбургринг

Початок дев’яностих років добре запам’ятали європейські фанати трак-рейсингу. Тому що саме в цей період в змагання вантажівок на гоночних треках вклинилися багато автовиробників з колишнього СРСР. Але самою ефектною появою відзначився український КРАЗ. Хоча і самою короткою.

Ніхто достеменно не знає чому в 1991 році, коли Україна тільки почала шлях до незалежності, у КРАЗі вирішили взятися до амбіційного проекту. Але підійшли до справи вони серйозно. Якщо представники ЗІЛу, МАЗу, КамАЗу трохи допрацьовували серійні вантажівки, кременчужани вирішили створити унікальний прототип, який зміг би показати всю міць української інженерної думки.

Почали з двигуна – це був танковий дизель 5ТДФ харківського заводу ім. Малишева. Його допрацювали й отримали потужність у 1000 кінських сил! До цього додали 8-ступеневу коробку передач. І розмістили силовий агрегат в базі, що знизило центр ваги. Компоновка була середньомоторною.

Тягач суттєво полегшили, викинувши все зайве. Багато деталей було зроблено з пластику. Машина стала важити всього 6000 кілограмів і розганялась до 100 кілометрів на годину десь за 12 секунд. Але після тестів на «Чайці» багато чого треба було робити наново – серійні деталі не витримували навантажень. Тому багато запчастин було створено чи не в єдиному екземплярі.

І от в липні 1992 року КРАЗ «Зелений крокодил» приїхав на Нюрбургринг. Перші ж тренування продемонстрували велику перспективу новачка – він демонстрував непогану динаміку. Але тут чекав і неприємний сюрприз. На прямих, коли пілот та багаторазовий чемпіон в кільцевих гонках Олександр Медведченко, витискав з машини максимум, танковий дизель «димів» у прямому сенсі «по-чорному». Німці пояснили, що в Європі так не можна. Тому на прямих пілот не міг собі дозволити «тиснути в підлогу».

І от перша гонка – навіть не на максимумі «зелений крокодил» приходить сьомим, серйозно попсувавши нерви фаворитам. Але на цьому все і закінчилось – не витримав підшипник задньої ступиці. Цікаво, що німці не хотіли втрачати колоритного учасника і навіть пропонували гелікоптер для того, щоб злітати у Східну Німеччину, де залишились КРАЗи ще від радянських військ. Але, як ми писали вище, більшість деталей були унікальними – і підшипник не виключення. Тому на фінальну гонку КРАЗ так і не вийшов.

А на наступні гонки грошей вже не вистачало. Хоча німці ще декілька років запрошували кременчужан на змагання. Тому що німецькі глядачі були в захваті від «зеленого крокодила» зі східної Європи. Але ця історія виявилась настільки ж яскравою, наскільки і короткою.